Гра в наперстки по-російськи

Гра в наперстки по-російськиГра в наперстки – один із різновидів шахрайства. На перший погляд правила гри прості й зрозумілі. Усе, що потрібно – це відгадати, під яким з трьох наперстків (скляночок, ковпачків) знаходиться кулька. Весь трюк полягає в тому, що кулька під ковпачком перебуває доти, поки в грі бере участь наперсточник з підставними (“верховими” – на злочинному жаргоні) гравцями. Як тільки в гру вступає випадковий перехожий (“лох”), який повірив у власну спостережливість, кулька відразу, шляхом маніпуляцій наперсточника, зникає з-під наперстка.

Саме з грою в наперстки можна порівняти наполегливі устремління Росії втілити в життя інтеграційні проекти на теренах колишнього СРСР. Якщо в когось є сумніви, пропонуємо цю ситуацію розглянути – у повній відповідності до жанру вище наведеної гри.

Спроб заманювання України до гри за двадцять років після розпаду Радянського Союзу було декілька: Співдружність Незалежних Держав (СНД), Організація договору про колективну безпеку, Митний союз (МС). Остання, найсвіжіша спроба – це, за словами В.Путіна, “найважливіший інтеграційний проект – Єдиний економічний простір Росії, Білорусі, Казахстану (ЄЕП)”, який стартує з 1 січня 2012 року.

Кому відводиться роль “довірливого перехожого”? Як випливає зі слів голови Держдуми РФ, голови Вищої ради партії “Єдина Росія” у Держдумі Бориса Гризлова, цього разу роль “лоха” відведено для України. “Ми хочемо бачити Україну в Майбутньому Євразійському союзі і вважаємо, що без неї він буде неповним”, – не приховує російський політик.

Білорусь і Казахстан після того, як зіграли в МС, змінили свій образливий статус “лохів”, перейшовши до касти “верхових” – підставних осіб, і тепер обслуговують наперсточника. Окрім задачі заманювати Україну до ЄЕП, вони ще повинні привертати до себе і до наперсточника якомога більше уваги. Президенти Білорусі Олександр Лукашенко та Казахстану Нурсултан Назарбаєв на всі сто відпрацьовують ці ролі. Кожен з них на сторінках російської газети “Известия”, у якій до речі була розміщена стаття ініціатора інтеграційного процесу “Єдиний економічний простір” Володимира Путіна “Новий інтеграційний проект для Євразії – майбутнє, що народжується сьогодні”, наперебій вихваляють нове об’єднання, майбутнього нового президента Росії Путіна та малюють райдужні перспективи для своїх народів, при цьому натякаючи, що не проти розширення свого тісного кола щасливих переможців у нехитрій наперсточній грі.

Президент Білорусі говорить наступне: “Наші сподівання від участі в Митному союзі починають виправдовуватися. Збільшилися об’єми торгівлі між його учасниками”. Вторить йому й президент Казахстану: “Уже сьогодні очевидним є макроекономічний ефект створення Митного союзу”.

Лукавлять Лукашенко та Назарбаєв. Яка ж насправді ситуація в Білорусі та Казахстані після вступу до МС, куди так наполегливо запрошує Україну російське керівництво?

У Білорусі з магазинів майже зникли ковбаси, за м’ясом стоять величезні черги, а вартість цих товарів відтепер є недосяжною для пересічних громадян. Девальвація білоруського рубля спричинилася до появи російських продовольчих десантів у прикордонних областях. Ситуація набула такої гостроти, що в сусідній республіці вже зафіксовано непоодинокі випадки “рукопашних” у продуктових магазинах між росіянами та білорусами. Інфляція білоруської національної валюти у 100% – це реалії сьогодення. А ще недавно Білорусь представляли як приклад правильного підходу до господарювання.

Навіть представники білоруської влади визнають, що продовольство масово вивозиться до Росії. Зокрема, заступник міністра сільського господарства Василь Павловський зазначив, що моніторинг фахівців міністерства засвідчив: 70% прикордонної торгівлі в Росії припадає на білоруські молочні та м’ясні продукти. А голова комітету держконтролю Олександр Якобсон поскаржився, що “кордонів та митних перешкод цьому бізнесу немає, а з продуктами вивозиться бюджет країни, адже виробництво м’яса і молока в Білорусі дотується з бюджету”.

Експорт російських товарів збільшується, а імпорт з Білорусі загалом зменшується не лише в РФ, а й у країни ЄС, які наклали санкції на основні орієнтовані на експорт підприємства республіки. Росія не поспішає купувати у Білорусі промислові товари, що погіршує платіжний баланс, з Білорусі швидко вимивається іноземна валюта.

В іншого учасника Митного союзу, Казахстану, відбуваються дуже подібні до білоруських процеси. Казахські експерти та чиновники прямо пов’язують економічні негаразди із входженням країни до Митного союзу. Фактична купівельна спроможність населення країни різко знизилася. Відбулося підвищення цін на основні продукти харчування і комунальні послуги, яке в першу чергу вдарило по кишенях малозабезпечених верств: пенсіонерів, студентів і дрібних підприємців. Як зазначають навіть російські ЗМІ, підприємливі російські бізнесмени закуповують вирощувану в Казахстані гречку, упаковують її в російську обгортку і продають в Казахстан як російський продукт удвічі дорожче. Це саме росіяни зробили із паливно-мастильними матеріалами – ціни на паливо вже неспівмірні з доходами казахстанців.

Чому так відбувається? Кому це вигідно? І знову відповідь знаходимо у грі в наперстки. Незалежно від вкладу в спільну справу, половину, чи то й більше, забирає “пахан”, тобто організатор шахрайства. Глянемо на Митний союз: у ньому 57% голосів має Росія, а Казахстан та Білорусь – по 21,5%. При цьому 87,97% усіх митних зборів надходить до російського бюджету, Казахстан отримує 7,33%, Білорусь – 4,7%. Така пропорція, до речі, свідчить і про справжнє співвідношення сил в об’єднанні, де цілком і повністю домінує РФ (“пахан” – авт.), а Білорусь і Казахстан є лише “підставними”.

Чи можливо було очікувати такого результату? Так, звісно, але потрібно аналізувати деталі. Недарма кажуть, що диявол криється саме в деталях.

Зокрема:

1. Коли Володимир Путін заявляє, що інтеграція Росії, Білорусі, Казахстану в Євразійське економічне співтовариство сформує “колосальний ринок з більш ніж 165 млн. споживачів”, він “забув” сказати про те, що 85% цих споживачів проживають у Росії. До речі, “колосальний ринок” – це розміри держави типу Нігерії (162 мільйони чоловік)

2. Кремль ніколи не поступається своїми економічними інтересами, а тому ніколи не виконує своїх щедрих економічних обіцянок.

3. Країни, які протягом останніх років вели перманентні тарифні війни з Кремлем, зрештою, програвали. Приклад, повна капітуляція Білорусі.

Тому, гадаю, мало у кого не викликає подив, що Білорусь та Казахстан від інтеграції з РФ ніяких “прямих економічних вигод” (В.Путін – авт.), не отримали.

Проте без проблем можна перерахувати зиски, які від МС отримав Кремль:

1. Політичну і економічну владу на території Митного союзу, яка перекриває можливості Білорусі та Казахстану для провадження самостійної зовнішньоекономічної політики та зовнішньополітичного маневру.

2. Ресурси “союзників” – видобувні, економічні, людські, які Росія тепер може використовувати на власний розсуд.

Це шанс Кремля за рахунок сателітів покращити свої справи в економіці і соціальну стабільність Російської держави, які тримаються на нафті й газі. А з ними в Росії є проблеми. Кремль, який збалансував бюджет на 2012 рік на основі ціни на нафту $100 за барель і тепер дуже переймається питанням, щоб ціна нафти не впала, тому, що дефіцит бюджету в такому разі може зрости до 4–5%.

Крім цього, постійне зростання ціни на нафту і газ, а також жорстка політика РФ у взаємостосунках зі споживачами – іншими державами, підштовхнули останніх шукати альтернативні джерела енергії або нові способи видобування традиційних. І що більше зростає ціна на нафту і газ, то вигіднішими стають ці варіанти. Протягом найближчих п’яти – семи років вірогідним є початок промислового видобутку сланцевого, шахтного та інших видів блакитного палива, який раніше був надто дорогим порівняно з російським. Активно досліджуватимуться і почнуть розроблятися поклади на шельфі. Застосування альтернативних видів палива, поширення гібридних і електромобілів може знизити попит на нафту.

Саме тому Україну, чиї ресурси незрівнянно більші, ніж ті, які Росія може отримати від Білорусі та Казахстану, є ласим шматком для Росії.

За даними спільного дослідження Інституту народногосподарського прогнозування РАН та Інституту економіки та прогнозування НАН України, у разі входження України до Митного союзу Росія зможе наростити позитивний баланс експорту до України машинобудівної та хімічної продукції, целюлози та паперу.

У своїй статті Володимир Путін порівняв “становлення Митного союзу та Єдиного економічного простору” зі шляхом “від Європейського об’єднання вугілля й сталі до повноцінного Євросоюзу”, проте, гадаю це не відповідає дійсності. Насправді ближчою до істини буде порівняти МС та ЄЕП зі створенням Німецького митного союзу в 1834 році, який завершився повним поглинанням Пруссією решти учасників та створення на її основі Німецької імперії 1871 року.

Кінцева мета, яку ініціатор створення Євразійського союзу має на меті вирішити за допомогою цього об’єднання,теж зрозуміла, і Володимир Путін її чітко озвучив: це подолання наслідків “найбільшої геополітичної катастрофи ХХ століття” (розпад СРСР).

Порада для тих, хто не хоче бути “лохом” у грі в наперстки. Запам’ятайте: у жодному випадку не погоджуйтеся грати з наперсточником–шахраєм, тому, що ця гра побудована таким чином, що все одно ви програєте.
Джерело: Gazeta.ua

Коментарі закриті.